У пам’яті жителів села Сваричів і Рожнятівського краю живуть світлі спогади про  ветерана і подвижника  просвітницької ниви, активного громадського діяча, організатора українського хору на засланні, керівника хору вчителів і учнів, оркестру народних інструментів в Сваричівській школі, диригента церковного хору, старійшину Просвіти Рожнятівщини Андрія Юрковича Шищака. 25 жовтня 2020 року минає 100 років від дня народження Андрія Юрковича.

                                                                                  
      Через усе своє творче життя проніс у серці святе просвітління старійшина Просвіти Рожнятівщини, громадсько-музичний діяч нашого краю Андрій Юркович Шищак. Знання і праця були його життєвим кредом впродовж усього творчого шляху.
Кажуть, без минулого немає майбутнього, тож згадаймо своє минуле, а воно підкаже нам, як будувати своє майбутнє. На протязі не одного десятка років багатогранна і різноманітна діяльність Андрія Юрковича була покладена на вівтар розвою просвітництва нашого бойківського краю.
      Пройдемося життєвими стежками людини, яка вартує високого визнання, заслуговує шани і низького доземного поклону за свою невтомну працю, за потужний творчий політ думок і отой невгасимий вогонь щирого серця, який вчить нас цінувати глибинну суть життя, поважати історію свого роду і просто любити все, що створено на цій землі Всевишнім і людьми. 
      Далекого 1920 року, коли карпатські гори вкрила золота осінь, в родині Юрка та Катерини Шищаків  з’явився на світ русявий хлопчина і дали йому ім’я Андрій.
Допитливий хлопчина часто милувався літніми світанками, босоніж прокладаючи стежки по росяній траві, його слух милував чудовий спів птахів, шепіт трав, які разом створювали милозвучну рапсодію рідного села. Напевно, сама природа подарувала юнакові талант до музики, до співу. 
         Початкову освіту здобув у рідному селі. Навчання  поєднував з відвідуванням захоронки сестер Пресвятої родини в Сваричеві на Ломенці. Сестри виховували дітей у релігійному і національно-патріотичному дусі, вивчали церковний спів, ставили концерти і дитячі вистави. З тих пір любов до мистецтва не покидала Андрія Юрковича протягом всього життя.
          П’ятнадцятирічним юнаком  Андрій Юркович вступив в члени читальні «Просвіти» рідного села, приймав участь у всіх імпрезах, які проводились:  читав вірші, брав участь у драматичних виставах. Саме тоді зробив перші спроби в керівництві хором. В 1937 році  закінчив диригентські курси при  Рожнятівській філії «Просвіти». З того часу тримав в руках диригентську паличку понад 70 років.
Згодом було навчання в Станіславському педагогічному училищі, праця вчителем початкових класів у Сваричівській школі.  
          В другій половині 40-х років почалися масові арешти.  Андрій Юркович, як і багато активних просвітян, був на засланні 10 довгих років. Покарання відбував у таборах Сибіру і Казахстану.
Але і тут, на далекій чужині, Андрій Юркович, як істинний просвітянин і патріот, продовжував свою улюблену справу. Він прищеплював любов до музики, до пісні таким же бранцям в таборах. В суворих умовах заслання йому навіть вдалося організувати український хор.
           Після повернення із заслання в 1956 році А. Ю. Шищак деякий час працював  зав. клубом в рідному селі. Згодом, працюючи в школі,  організував учительський та учнівський хори, оркестр народних інструментів.
В 1973 році під керівництвом Андрія Шищака була поставлена драма Старицького «Ой, не ходи, Грицю, тай на вечерниці», яка мала великий успіх  в Сваричеві і багатьох селах нашого району.

                                                                               
           Вірним супутником у житті Андрія Юрковича була скрипка. Він прекрасно виконував різні мелодії, а також дуже гарно співав. Улюбленою піснею протягом усього життя була пісня  «Виростеш ти, сину».

                                                                                   
У 1991 році Андрій Юркович був запрошений керувати церковним хором. Будучи регентом, виховав не одне покоління обдарованих хористів-співаків і поставив церковний спів на високий професійнихй рівень. За успіхи в подвижницькій праці у 2000 році його нагороджено ювілейною  медаллю «2000-ліття Різдва Христового» від Івано-Франківської єпархії Київського патріархату,  яку вручили всечесні отці на святкуванні 140-річчя «Просвіти» в рідному селі. 

                                                                               
        У 2008 році у Сваричеві в приміщенні Народного дому працівники Рожнятівської районної бібліотеки провели свято до 140-річчя «Просвіти» і вшанували ветерана і активіста просвітянської ниви Рожнятівщини Андрія Шищака.

                                                                                
        Андрій Юркович брав активну участь у громадському, духовному і культурно-мистецькому житті краю, творив добро, дарував людям музику, ніс українську пісню в народ.
          У травні 2008 року нагороджений почесною Відзнакою обласного управління культури «За подвижництво в культурі Прикарпаття». 
       В грудні 2008 року  Андрій Шищак нагороджений медаллю «Будівничий України» – найвищою громадською нагородою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. 
      Помер 29 березня 2012 року. 
     Гортаючи сторінки нелегкого життя надзвичайно доброї людини,  пересвідчуємось у невичерпній силі його таланту, безкорисливості його вчинків, людяності. Він ніколи не розраховував на матеріальні винагороди, завжди працював на громадських засадах або за символічну плату.  Найбільшою винагородою для нього було досягнення добрих результатів у тому, що робиш, досягнення успіхів тими, кого навчав.