Живеш собі, ходиш, вітаєшся, зазираєш у очі чужих перехожих, у яких пливуть хмарки. А потім, буває, хтось із них розчахне наче сукновий плащ, перед тобою свою душу… А там стільки туги і любові, стільки безнадії і віри, стільки болю і самозречення, що і самій у грудях щось тенькне, щось надірветься, а головне – не гоїться. 
     Папір, ручка – і чужа доля чорним по білому…

Оксана Кузів

     10 грудня 2014 року до світлиці Рожнятівської районної центральної бібліотеки на зустріч зі своїми читачами завітала молода письменниця Оксана Кузів. Вона презентувала свою першу прозову книгу життєвих бувальщин під назвою «Адамцьо». Пані Оксана – журналіст і саме її професія зумовила знайомство з дивовижними людськими історіями, які не залишають місця байдужості.

     Оксана Кузів пише те, що чула і бачила. Почуте вона складає у душі, як у коморі, на полички, а згодом переносить на папір. Книга складається з трьох бувальщин. Перша історія «Адамцьо. Вінець Божого творива» водночас трагічна та повчальна. Тут авторка передає думки і переживання чоловіка. Читаючи повість «Адамцьо. Вінець Божого творива», приходиш до висновку, що саме духовна роз'єднаність між Адамом та його батьками отруює дні його життя і приводить до запізнілого старечого каяття. Ще юнаком Адам переступив страшну межу, що стала початком лютої ненависті батька до сина. Його вибрики, зневага, презирство призвели до того, що словом зміг образити найсвятіше – МАТІР. 
     Друга оповідка «Скривджена любов» розкриває світ почуттів, де головна героїня приходить до висновку, що «замкнуте коло із тою любов’ю виходить: когось кривдиш ти, хтось – тебе… І лишень один Бог розставляє все на свої місця...». Третя повість «Там, де гори підпирають небо»  відкриває читачу усі барви припізнілої любові.
     Літературний критик, голова обласної  організації Національної спілки письменників України Євген Баран переконаний, авторка у літературі не випадкова. Її бувальщини прості та глибокі за змістом. У вступній статті «Життєві бувальщини, яким немає кінця…» він пише: «Ся молода жінка, яка називається Оксана Кузів, пробує себе як творець світу. Має на се право. Є природній нахил, є філологічна освіта, є досвід, є бачення світу, його розуміння, є визначеність з етичними принципами і нормами.
     Сі три бувальщини («Адамцьо…Вінець Божого творива», «Скривджена любов», «Там, де гори підпирають небо») не є естетичним проривом в поза невідоме. Але се історії, які важко придумати… А ще важче ними знехтувати. Оксана Кузів  як потенційний автор починається із чужих історій. Із уваги до чужих доль… Словом, вона починає з розмов про Мораль. Починає здалеку і не намагається видатися оригінальною. Вона просто виповідає історії, які її заболіли. Заболіли своєю простотою, своєю неприкритою правдою…».

     Оксана Кузів з пером знайома давно, в основному писала вірші. Вперше наважилася на написання книги життєвих історій після того, як вона почула дивовижну та емоційну розповідь однієї людини. Переживання заполонили авторку і не відпускали до тих пір, поки не вилились на папір.
    Дуже цікаво, мудро, глибоко й проникливо, наче людський психолог, Оксана Кузів змальовує героїв своєї книги – простих сільських жінок і чоловіків у вирі повсякденного життя, клопотів і радощів,  у лабіринті почуттів, де є щира любов, скривджена любов і навіть припізніла. В їхні уста вкладена соковита народна мова і саме це допомагає більш яскраво розкрити колорит українського села, передати внутрішні переживання й почуття героя тої чи іншої життєвої бувальщини.

      Аура піднесення, окрилення, зачарованості панувала у бібліотечній світлиці, коли присутні слухали уривки із презентованої книги. Молода, талановита, працьовита та енергійна Оксана Кузів полонила присутніх також своїм поетичним словом.

     Ще одною приємною несподіванкою для присутніх було знайомство з чоловіком письменниці Богданом  Богдановичем. Богдан Кузів - відомий художник Прикарпаття, творчі доробки якого були представлені на багатьох мистецьких виставках. В свою чергу, п. Богдану, як митцю, було цікаво переглянути діючі у бібліотеці виставки картин Володимира Харченка та Миколи Качура.
     Своїми думками і враженнями ділилися голова народного самодіяльного хорового колективу Союзу українок Рожнятова Світлана Василівна Діденко та зав. бібліотекою с. Сливки Віра Олексіївна Лавришин.
     Директор Рожнятівської ЦБС, заслужений працівник культури України Марія Василівна Рибчак подякувала авторці за візит на Рожнятівщину, побажала міцного здоров’я, наснаги, подальшої плідної праці на письменницькій ниві та нових творчих здобутків.

    Море незабутніх вражень і хорошого настрою подарувала зустріч з письменницею Оксаною Кузів, яка працює на журналістській ниві і черпає з народних сот цілющий мед для своєї творчості.