Зустрітися і поспілкуватися з людиною, яка у своєму поважному віці вже не може обійтися без книги, для бібліотечних працівників – справді насолода. В передчутті приємних вражень, чудового зимового дня ми, працівники районної бібліотеки за ініціативи директора – Заслуженого працівника культури Марії Василівни Рибчак разом із кореспондентом місцевої газети «Новини Підгір’я» Мирославою Миколаївною Волошин, вирушили у сусіднє село Цінева, де мешкає наша поважна читачка.
 Емілія Миколаївна Галащук у своїх 91 рік вже не уявляє життя без книги. Любила читати завжди, але тільки тепер, в поважному віці, коли є вдосталь часу, читання стало чи не найулюбленішим заняттям. В цій родині шанують і поважають книгу всі: дочки Ірина, Ольга і Мирослава, зяті, онуки, правнуки і праправнуки. У родині Емілії Миколаївни є своя домашня бібліотека, де зібрані книги улюблених авторів. Тут і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і Олена Пчілка, інша українська класика, сучасні письменники, книги-порадники, довідкові видання. Багато книг перечитала наша поважна читачка з сільської бібліотеки, проте останнім часом Емілія Миколаївна користується книжковим фондом центральної районної бібліотеки селища Рожнятів. Звичайно, здоров’я не дозволяє їздити до бібліотеки самій і вибрати книги до душі, хоч бажання, як стверджує сама наша літня читачка, є. Тому вірним помічником і порадником для рідної бабусі є онука Любов Євгенівна Тріщ – завідувач сектору інспектування в Рожнятівському районі Калуської ОДФІ. Любов Євгенівна не тільки приносить бабусі книжки з районної книгозбірні, але і сама їх з задоволенням читає, бо Емілія Миколаївна з захопленням обговорює з нею прочитане, ділиться своїми враженнями і роздумами. «А я, напевно, найчемніший і найуважніший слухач, бо і сам дуже люблю читати», – ділиться своїми спостереженнями зять Євген Матвійович Комар.
Ціле життя Емілія Галущак пропрацювала у колгоспі у рідному селі. Разом з чоловіком Іваном (нині покійним) виростили троє дітей, дали їм освіту: Ольга Іванівна та Ірина Іванівна за фахом вчителі, а дочка Мирослава Іванівна працювала в швейному цеху рідного колгоспу. Спільними силами побудували будинок, добре господарювали на рідній землі, а тому заслужили авторитет і повагу серед своїх односельців. І нині шкодує Емілія Миколаївна, що не дожив її чоловік до діамантового весілля, бо так мріяли зібратись усією родиною на величне сімейне торжество.
Нещодавно наша поважна читачка прочитала книгу Ірини Вільде «Сестри Річинські» і тепер, при нашій зустрічі, з захопленням розповіла про свої враження та ще й заохочувала всіх нас обов’язково прочитати цю чудову книжку. Окрім читання, Емілія Миколаївна захоплюється українською вишивкою, порається по господарству, слідкує за порядком, дає мудрі поради, а її «фірмові» біѓус і вареники з капустою і грибами – улюблені страви всієї родини. Переконливим є той факт, що тут люблять і поважають свою матір, бабусю і прабабусю. Тому і назвали на її честь наймолодшу правнучку, що мешкає з батьками у Львові, Емілією.
У сім’ї Емілії Миколаївни Галащук, відчувається справжній український дух, відданість українським звичаям, традиціям, а найголовніше – тут люблять і вміють ЧИТАТИ!
|
