ІІІ. КАМЕНЯРЕВІ: ПРИСВЯТИ ПОЕТИЧНОЇ РОЖНЯТІВЩИНИ
(з неопублікованого)
(подаються вірші членів літературної студії "Горгани")
МИ ІДЕМ ІЗ ФРАНКОМ
Рік Франка, рік епохи, що сонцем зігріта і болем,
І прошиті тривогами нашими думи і душі,
Але знов вороння, як в Франкові часи, понад полем,
Україну мою вороги, як невільницю, душать.
Як в Франкові часи, ми ступаєм до нового бою,
І карпатські орли, і соко́ли степів, гречкосії,
Як в Франкові часи, закриваєм Європу собою,
Гинуть наші сини, та не гинуть надії і мрії.
Ми розіб’єм скалу, що нам небо закрила сьогодні,
Ми підем уперед, відступати не маємо права,
Закипає наш гнів, і гуртуються лави народні,
По-новому тепер розбудовуєм нашу державу.
Ми ідем із Франком, ми ідем із Шевченком на битву,
Ми за волю ідем, бо рабами нам бути не гоже,
І Франкові слова на вустах запеклись, як молитва,
І говорим собі: «Помагай же нам, Боже!»
Любомир МИХАЙЛІВ, смт. Рожнятів
Письменник, журналіст, краєзнавець, громадський діяч, член Національної спілки письменників України.
ФРАНКОВА ДОЛЯ
Франкова доле, непроста, терниста,
Ти гартувала дух Каменяра.
Душа незаплямована і чиста
Плекала зерна правди і добра.
Ти не вела дорогами легкими
Просте хлоп’я з карпатського села.
Його думки впліталися у рими
І велич духу кріпнула, росла.
Коли топтали честь і справедливість,
Поета завше кликала у бій.
І тихі дні, привітні і щасливі,
Не раз йому захмарились в журбі.
Та, попри все, той дух революційний
Міцнів і гартувався, як метал!
Там, де киплять в огні запеклі війни,
Поет зі словом вийде на загал.
Хай буде небезпечною арена,
Та вклякне зло від розчерку пера!
Франкова доле, будь благословенна,
Ти привела у світ Каменяра!
Наталя Данилюк, смт. Перегінськ
поетеса
МОВ СТРУНИ, ТОРКАЄШ «ЗІВ’ЯЛОГО ЛИСТЯ»
Мов струни, торкаєш «Зів’ялого листя»…
І… музика вічності тихо заграла! –
У мові Франковій співоче намисто
любові на спомин покликала…
вчуваються ритми ген того століття,
вчуваються в слові столітні принади,
і крізь промин років – у часи щастяліття –
сприймаєш інакше кохання і зради.
Близькі твому серцю – з Ілемні «Вугляр»,
Персони Довбущуків з Патріями…
І важиш: ступав тут колись Каменяр
Своїми думками, своїми стопами.
Підносять уста «Як почуєш вночі…»
В задумі притулиш лице до одвірка…
А світом Франкові співають пісні –
В них плаче любов його ніжно й так гірко…
Вихоплює спогад карпатські плаї
Й дорогу, босоніж протоптану в Лолин –
До храму любові, до храму душі…
Й спалахує і серці немеркнучий спомин.
Замість епілогу – Мойсеїв пролог,
Що плачем і кличем у часі руїни
Будив нас до волі, державних висот
І вірив в прийдешність, і вірив в народ!
І хочеш любити, як він, Україну!
Володимир Кондур, с. Цінева
ТИТАН ПРАЦІ
Бувають люди, наче хмари білі, –
Спливуть за вітром, зникнуть назавжди.
Їх дух слабкий, закований у тілі,
Життя пройде, й розвіються сліди.
А є такі, що, наче сонце, сяють
І роблять кращим цей мінливий світ,
Що мудрістю нам душі зігрівають
Багато сотень, а чи й тисяч літ.
Талант від Бога, світлий, чистий розум...
Іван Франко - таке його ім'я.
Писав він вірші, незрівнянну прозу,
І пам'яті його вклоняюсь я.
Пізнав він щастя, і біди чимало,
І відданість людей, і зради смак,
Бо сильне серце вперто не бажало
Брехні всілякій промовляти "так".
Ішов супроти тих, які затято
Вбивали Україну та народ.
Як землю твою люто розіп'ято,
Не хочеш похвали і нагород.
Арешти, допити, страшні погрози -
Усе стерпів Франко, бо мужнім був.
У серці запеклись народні сльози,
Народну шану та любов здобув.
Боротись, йти вперед - життєве гасло,
Яке не дасть спіткнутись на шляху.
Його слова, мов промені, не згасли,
Освічують дорогу в мить лиху.
Це з літери великої людина,
" Титаном праці" світ його назвав.
Благословенною була година,
Як Бог Франка Вкраїні дарував.
Богдана Пілецька, смт. Рожнятів
ТИТАН ВІКІВ
Титан віків, титан тисячоліть.
Він поруч з нами у важку хвилину.
Його слова ведуть на правий бій
І слушні в нашу непросту годину.
До волі прокладав не легкий шлях
І нам заповідав скалу лупати,
І зазіхання ворогів перетворить на прах,
В борні кривавій волю здобувати.
Мов той Мойсей пройшов свій шлях поет
І його факел світить нам і нині.
І відчуваєм закликів цих злет
У боротьбі за незалежність України.
Його скарбниця – невичерпне джерело,
Бо він кував слова свої із криці.
Він Велет духу, надихає на добро,
Немов вода з цілющої криниці.
Світлана Діденко, смт. Рожнятів
Голова ГО Союзу українок Рожнятова
|
