БАБІЙ МАРІЯ ПЕТРІВНА – поетеса, Член Національної спілки письменників України.

Народилася 16 січня 1949 року в селі Нижньому Струтині Рожнятівського району Івано-Франківської області. Закінчила Нижньострутинську восьмирічну школу і Рожнятівську десятирічку. Навчалася в Івано-Франківському педагогічному інституті, де здобула спеціальність учителя української мови та літератури. Вчителювала в селах Рожнятівського району, в Івано-Франківських школах № 1, 3, 18. Тепер викладає українську мову та зарубіжну літературу у фізико-технічному ліцеї при Івано-Франківському Державному технічному університеті нафти і газу.
Друкуватися почала з 1971 року, спочатку в обласній, а потім у республіканській пресі. Вірші опубліковано в журналах „Радянська жінка”, „Україна”, „Перець”, альманахах „Поезія”, „Перевал”. Окремими виданнями вийшли збірки поезій „Польова криниця”(1977) та „Світанкові джерела” (1985). В 1995 році світ побачило й видання „Ліцейні жарти”. Марія Бабій виступає в пресі зі статтями на теми моралі, виховання підростаючого покоління, написала сценарії різних виховних заходів для дітей та юнацтва, що використовувались в школах, культурних закладах м. Івано-Франківька. Має звання „Учитель-методист”.

Бібліографія:

1.Бабій М. Польова криниця [ Текст]: поезії / Марія Бабій. - К.: Молодь, 1977.- 48 с.
2. Марія Бабій. Вірші [ Текст] / Марія Бабій. - // Під франковою зорею: збірник творів прикарпатських авторів. – Коломия: Вік, 2006.- С. 67 -74.
3. М. Бабій.: Вірші / Марія Бабій // Яворове листя. –Коломия : Вік, 1996. – С. 27-34.
3. Бабій М. Вірші / Марія Бабій // Семків М. Нижній Струтин: істричні нариси. – Івано-Франківськ: Лік, 1998. – С 151-152.

БІЛАС МИХАЙЛО – художник, етнограф, майстер декоративно-прикладного мистецтва, Народний художник України, член Львіської організації Національної спілки художників України.

Народився 1 серпня 1924 року в с. Креховичі Долинського повіту на Станіслащині (нині Рожнятівський район Івано-Франківської обл.) у сім’ї лісничого. Коли Михайлові було 4 роки , його родичі переїхали до села Медвежа на Дрогобиччині. Дитинство художника проходило на Бойківщині. Протягом 1937-44 рр. Михайло Білас вчився в Дрогобицькій гімназії.У 1944 році почав театральні студії при Дрогобицькому обласному драматичному театрі. Емоційність, темпераментна експресія в образотворенні проявилися ще в молоді роки , коли він працював актором цього театру ( до 1949) і знайшли своє втілення в художніх творах після закінчення текстильного факультету Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Він успішно дебютував у техніці вишивки, ткацтва та аплікації, створюючи вишиті панно, сервети, ворсові і ткані килими, ліжники, верети, ляльки, квіти. Твори Михайла Біласа демонструвалися на багатьох виставках як в Україні, так і за її межами: Бельгії, Франції, , Німеччині, Індії, Канаді, Югославії, країнах Балтії, Росії. Багато робіт художника є у збірці музею „Дрогобиччина”. У Трускавці від 1992 року діє його персональний музей.

Бібліографія:

ВАСИЛЕЧКО ЛЮБОМИРА АНДРІЇВНА – поетеса, краєзнавець, етнограф, дослідник побуту і культури Бойківщини, лауреат премії ім.. Марійки Підгірянки.

Любомира Василечко народилася 12 серпня 1941 року в с. Цінева Рожнятівського району. Закінчила Дрогобицький педагогічний інститут ( відділ української філології),працювала в школі, а згодом - завідувачем Цінівського народного краєзнавчого музею. Любомира Василечко має природний дар краєзнавця-дослідника, який успадкувала від роду по матері Ковалів. Впродовж свідомого життя досліджує історію й топоніміку Рожнятівського району. Авторка багатьох публікацій: „Соровиця”, „Як виникли назви”, „Що означають місцеві назви”, „Минуле з сучасним”, „Скарби народні”, „Літопис пам”яті”, путівника ”Цінівський історико-краєзнавчий музей”, книг „Шуткова неділя”, „Історія села Ціневи”, а також книгу про відомого краєзнавця , фотомитця Ярослава Коваля. Як позаштатний кореспондент дописує до районної та обласних газет.

Бібліографія:

ГУЦЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ - фольклорист, літературознавець, перекладач, культурний діяч, доцент Українського міжнародного університету лінгвістики і права, кандидат філологічних наук, професор, член Київської спілки журналістів України.

Народився 11 червня 1930 року у селі Янівка Долинського повіту Станіславського воєводства (нині с. Іванівка Рожнятівського району).
Предки Михайла по батьківській і материнській лініях були дуже співочими, вміли грати на багатьох музичних інструментах.
Роки дитинства перервала війна і жахіття „червоної мітли”.. Закінчивши початкову школу в своєму селі, семирічну школу в с.Князівське, а середню – у Рожнятові, Михайло Гуць у 1950 році стає студентом філологічного факультету Чернівецького університету. Допитливий юнак записував розповіді про опришків, народні пісні , організовував літературно-мистецькі вечори. В 1958 р. М. Гуць вступив до аспірантури єдиного в Україні академічного, науково-дослідного центру вивчення української народної культури – Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук України, який очолював поет-академік М.Рильський. З 1961 р. М. Гуць до 1966 р. працює в аспірантурі науковим співробітником. Цінним внеском в українську фольклористику стало видання М. Гуцем збірки „Народні пісні з над Дністра в записах Євгенії Ярошинської” (1972р.) Іншою важливою працею М. Гуця є збірка , яка на жаль ще не опублікована, є „Пісні мого села”. Під його редагуванням в 1979 році вийшов альбом „Леся Українка. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях”.
У царині літературознавства він відомий, як сумлінний дослідник життя і творчості Василя Стефаника, Т.Шевченка, Я. Головацького, М.Старицького, братів Лисенків, М.Рильського, Ю.Федьковича, братів Лепких. Вченому належить низка статей про хорові колективи України і діаспори

Бібліографія:

КОСІВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ – історик, літературознавець, Член Національної спілки письменників України, Заслужений діяч мистецтв України.

Народився 28 листопада 1934 року в с. Вільхівка Рожнятівського району. В 1954 рокі М.Косів закінчив Перегінську СШ, в 1955 році поступив у Львівський Державний університет ім. І.Франка на філологічний факультет, який закінчив в 1960 році. З 1960 по 1963 рр. – науковий працівник Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка, а з 1963 до 1965 року – завідуючий кабінетом франкознавства Львівського університету. У 1965 році закінчив аспірантуру на кафедрі історії української літератури. Тема кандидатської дисертації ” Наука, публіцистика і белетристика у творчій спадщині Івана Франка ( за матеріалами публікацій у газеті „Kyrjer Lwowski”, 1887-1897). Дисертацію не дали захистити , був арештований органами КДБ за обвинуваченням „антирадянська агітація і пропаганда”. Після семимісячного ув’язнення, був безробітним. У 1967-1969 рр. працював учителем у с. Крехів на Жовківщині. Згодом вдалося влаштуватися науковим працівником Львівського історичного музею, де і знайшов своє покликання. Брав участь у побудові експозицій 18 музеїв, серед них літературно-меморіальний музей Івана-Франка в с. Криворівні, музей Уляни Кравченко у м. Бірка, літературно-краєзнавчий музей ім. Івана Вишенського , Львівський музей історії релігії, музей старовинної зброї „Арсенал”.
З 1987 року Михайло Косів – член Національної спілки письменників України, з 1995 року – заслужений діяч мистецтв України Він автор понад 300 праць з літературознавства й літературної критики, історії, мистецтвознавства, статей про театр, мову, культуру, про дитячу творчість, публіцистичних виступів на актуальні політичні теми.
З березня 1990 р. Михайло Косів – народний депутат І, ІІ, ІІІ, ІУ скликань, автор і співавтор багатьох законопроектів.

Бібліографія:

ЛАВРИЩУК ЗЕНОВІЯ ВАСИЛІВНА - поетеса.

Народилася в с. Виноград Городенківського району Ів-Франківської області 28 серпня 1931 року. Після закінчення десятирічки поступила на навчання в Станіславський учительський інститут, який закінчила в 1950 році за спеціальністю „Фізика і математика”, а в 1959 році закінчила Станіславський державний педагогічний інститут за спеціальністю „Математика”.
З 1953 року працювала в Брошнівській середній школі до виходу на пенсію. В школі писала вірші, складала сценарії, організовувала тематичні вечори. Друкувалася в „Брошнівському віснику”, районній пресі, виступала по районному радіомовленню.
Лаврищук Зеновія постійно живе думками про свій рідний край, життя її присвячене святій церкві, родині.

Бібліографія:

ЛЕСЮК ОКСАНА ЛЕОНІВНА – поетеса, краєзнавець, культурно-громадська діячка, лауреат премії ім. Мирона Утриска.

Народилася 10 лютого 1956 року в селищі Перегінськ Рожнятівського району. За фахом вчитель історії. Авторка трьох поетичних збірок – „Перевесла надій” (1995 р.), „На краю літа” (1998 р.), „Золотень” (2002 р.), багато віршів покладені на музику і стали популярними піснями. Авторка історико-краєзнавчої книги „Мій бойківський краю, зелений розмаю” та „Вівтар свободи” ,яка присвячена діяльності „Просвіти”, „Пласту” та інших культурно –громадських організацій і церковних братств на теренах Рожнятівщини. Вона заступник голови організації ВУТ „Просвіта”, заступник голови Товариства „Бойківщини”, зібрала матеріали для музею „Бойківщина” смт. Рожнятів, досліджує історію музею ОУН-УПА. О.Лесюк – учасниця трьох Всесвітніх бойківських фестивалів у м. Турка Львівської області, двох фольклорних фестивалів „Бойківська ватра” в Рожнятові. Лауреат премії ім.. Мирона Утриска. Більше 20 років працює в методичному кабінеті відділу освіти, відмінник освіти України.

Бібліографія:

МИХАЙЛІВ ЛЮБОМИР ЛЬВОВИЧ– письменник , журналіст, краєзнавець, громадський діяч, член національної спілки письменників України, лауреат премії ім. Марії Підгірнки.

Народився 4 січня 1953 року в селі Кропивник Долинського району Ів-Франківської обл. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Працював редактором теле- і радіопрограм у Кіровоградському телерадіокомітеті, кореспондентом і організатором Рожнятівського районного радіомовлення. Був заступником голови Рожнятівського райвиконкому, а згодом райдержадміністрації. Організував і очолив районну організацію товариства української мови „Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка. Очолював регіональну газету „Вісті Бойківщини”. Проживає в Рожнятові.
Любомир Михайлів Член Національної Спілки письменників з
2000 р., автор багатьох поетичних збірок, краєзнавчих книг, виступає редактором поетичних та прозових книг місцевих авторів.

Бібліографія:

1. Михайлів Л. Автограф любові [Текст]: поезії / Любомир Михайлів. - Львів: Тиса, 2007.- 76 с.
2. Михайлів Л.Л. Амплітуда вогню [Текст]: поезії Любомир Михайлів - Снятин: Над Прутом, 1994.- 80 с.
3. Михайлів Л. Високосний рік [Текст]: поезії / Любомир Михайлів .- Львів: Тиса, 2007.- 100 с.
4. Михайлів Л. Гірська земля [Текст]: поезії / Любомир Михайлів. - Долина, [б.в.], 2001.- 80 с.
5. Михайлів Л. Долина [Текст]: краєзнавчий нарис / Любомир Михайлів. - Ужгород: Карпати , 1988.- 120 с.
6. Михайлів Л. Зазимки [Текст]: оповідання, нариси, бувальщини / Любомир Михайлів – Рожнятів: [б.в.], 2003. – 136 с.
7. Михайлів Л. Історія села Кропивник [Текст]: альбом / Любомир Михайлів. - Брошнів: Таля, 2007.- 174 с.
8. Михайлів Л. Клавіші сонця [Текст]: поезії / Любомир Михайлів. - Львів: Тиса, 2007.-80 с.
9. Михайлів Л. На семи вітрах [Текст]: поезії / Любомир Михайлів. – Долина: [б.в.], 2003.- 80 с.
10. Михайлів Л. Плаї [Текст]: поезії / Любомир Михайлів. - Рожнятів: Вісті Бойківщини, 1996.- 64 с.
11. Михайлів Л.Л. Рожнятів і околиці: історико-краєзнавча книга [Текст] /Любомир Михайлів.- Снятин: Прут-Принт, 2000.- 168 с.
12. Михайлів Л.Л. Село Кропивник з погляду минулого [Текст] / Любомир Михайлів. - Долина, 1998.- 64 с.
13. Михайлів Л.Л. Формула зерна [Текст]: поезії / Любомир Михайлів – Снятин : Прут-Принт, 1998.- 88 с.
14. Михайлів Л. Вірші / Любомир Михайлів // Під франковою зорею : збірник творів прикарпатських авторів.- Коломия: Вік, 2006.- С. 510-522.
15. Михайлів Л. Гірська земля: [ вірші] / Любомир Михайлів // Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці.- Львів: „Логос”, 2000.- С. 135-142.
16. Михайлів Л. Косинка тиші: [вірші] / Любомир Михайлів // Калиновий спів : творчість молодих.- Ужгород: Карпати, 1978.- С. 39.
17. Михайлів Л.Вірші / Любомир Михайлів // Столиця франкового серця.: поезія, публіцистика, фотодокументалістика.- Івано-Франківськ :Місто НВ, 2006. - С. 88-91.
18. Михайлів Л. „Допоки маю іскорку вогню: поезії / Любомир Михайлів // Перевал.- 2003.- №3-4. - С. 245-246.
19. Михайлів Л. Поезії / Любомир Михайлів // Перевал.- 1998.- № 3. - С. 141-142.
20. Михайлів Л. Тризуб: [ балада ] /Любомир Михайлів // Новини Підгір’я.- 2007.- 13 січня.
21. Любомир Михайлів // Письменники України: бібліографічний довідник.- К.: Український письменник, 2006.- С. 268.
22. Любомир Михайлів // Рожнятівщина. Край бойківський чарівний.- Рожнятів: [б.в.], в 2001.- с. 80.
23. Любомир Михайлів // Ярич І. 1000-ліття в обличчях.- Іван-франківськ, 2003.- С. 177.
24. Михайлів Любомир // Письменницькій спілці Прикарпаття – 35: рекомендаційний бібліографічний покажчик.- Івано-Франківськ, 2006.- С.63.
25. Тимочко М. Михайлів Любомир Львович / М. Тимочко // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника. - Львів, 2003.- Вип. 10. - С. 333-334.

ПАЗЯК МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ – науковець, фольклорист, етнограф.

Народився 29 вересня 1930 року в с. Ілемня Долинського району Станіславського воєводства (нині Рожнятівський р-н Ів-Франківської області).
З 1951 по 1956 рік –студент Чернівецького університету ім. Федьковича, здобув освіту вчителя української мови і літератури.
Згодом, в 1959-61 рр. продовжив навчання в аспірантурі Київського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. У подальших роках працював у видавництві „Дніпро”. Під керівництвом Миколи Терещенка редагував біо-бібліографічний словник „Українські письменники” (т.2-5).
З 1971 року до останнього свого дня працював в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. У фольклорних експедиціях по всій Україні записував, упорядковував і укладав збірки народної творчості.
Основні дослідження: ”Юрій Федькович і народна творчість” (1974), „Українські прислів’я та приказки проблеми пареміології та переміографії” (1984), „ Народно-пісенні мотиви в ліриці Ю.Федьковича” (1961), „З фольклористичної спадщини Ю.Федьковича” (1963), „ „Збірка прислів’їв Матвія Номиса” (1984), „Матвій Номис як фольклорист та етнограф” (1993), „Поетика народних дум, її джерела і традиції( на матеріалі варіантів „Думи про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі)” (1997). Докторська дисертація „Українські прислів’я та приказки. Проблеми генези, симантики і жанрово-поетичної структури.”(1991). Упорядник народно-поетичної збірки : „Українські прислів’я та приказки (1976, 1984), „Прислів’я та приказки” у трьох томах (природа, людина, взаємини між людьми. ) Перевидав у 1993 році славетну збірку Матвія Номиса „Українські приказки, прислів’я і таке інше.” (1984).
Багато років редагував, як заступник головного редактора, часопис „Народна творчість та етнографія ( з 1974 року).
Найзаповітнішою життєвою мрією вченого було видання пісень рідного села, що їх він записував майже від трьох поколінь своїх земляків. Михайло Пазяк – український фольклорист, завідувач відділу фольклористики ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України.

Бібліографія:

1. Пазяк М. Перлини народної мудрості . Прислів’я та приказки: Природа. Господарска діяльність людини [Текст] / Михайло Пазяк. – К.: Наук. думка, 1989. - 240 с.
2. Пазяк М. Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми [Текст] / Михайло Пазяк.- К.: Наук. думка, 1991. – 340 с.
3. Пазяк М.М. Українські прислів’я та приказки: Проблеми пареміології та пареміографії [Текст] / М.М. Пазяк. – К.: Наук. думка, 1984. – 340 с.
4. Гуць М. З давніх літ / Михайло Гуць // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків [ матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка]. - К., 2000. - С. 48-50.
5. Чорнописький М. Михайло Михайлович Пазяк: Грудка землі на свіжу могилу товариша / М. Чорнописький // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків [ матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка]. – К., 2000. – С. 76-72.
6. Хімій П. Фольклорист Михайло Пазяк / П. Хімій // Новини Підгір’я. 2004.- 25 верес.

ПАРАДОВСЬКА (ВІНТОНЯК) ОЛЬГА СТЕПАНІВНА - поетеса.

Народилася 25 вересня 1958 року в с. Лецівка, на Рожнятівщині. Після закінчення Дубівської восьмирічної школи, навчалася в Снятинському культурно-освітньому училищі, пізніше в Київському інституті культури ім.. О. Корнійчука, який закінчила в 1985 році.
Працювала в Рожнятівській районній бібліотеці бібліографом. Ще змалку Ольга Степанівна була зачарована поетичним словом. Свою першу поетичну збірку „Людина – всесвіту краплина” видала в 1997, „Нерозділена любов” вийшла в1997р., а потім у світ вийшла книжечка „Міцність” 1998р., „На струнах осені” під такою назвою побачила світ поетична збірка в 1999 році. О.С.Парадовська зараз працює над новими поетичними творами, які чекають на своїх видавців.

Бібліографія:

ПУХТА ГАЛИНА ІВАНІВНА – поетеса, педагог, громадська діячка.

Народилася Галина Пухта 13 листопада 1960 року в с. Кадобна Калуського району у сім’ї Ганни та Івана Сухарників. В 1977 році поступила на заочне відділення філологічного факультету Одеського Державного університету. Навчання поєднувала із працею в Калуській школі № 8, відтак у школах Голинській та Кадобнянській. Згодом, до 2004 року, навчала учнів в Брошнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, працювала вчителем української мови та літератури.
Вже в 13 –річному віці почала свої перші віршовані спроби. У поезії Г. Пухти – рідна Україна, до болю знайомі стежки дитинства, тепле слово матері, мудра батьківська порада.
Твори Г. Пухти друкувалися в селищних , районних, обласних та всеукраїнських часописах, альманахах, журналах В 1995 році вийшла збірка під назвою „Поезія”, в 1997 році – збірка „Устами болю, у 2007 році - збірка "Сповідь". Галина Пухта – лауреат премії Мирона Утриска (2001 р. )

Бібліографія:

ТЕБЕШЕВСЬКА ОКСАНА СТЕПАНІВНА – педагог, літературознавець, поетеса, прозаїк, краєзнавець.

Народилася 1 січня 1955 року в смт. Брошнів Рожнятівського району у селянській родині Степана Бойка. Навчалася у місцевій восьмирічній та середній школі селища Брошнів. З дитинства мріяла стати вчителькою. ЇЇ дитинство минуло серед допитливих дітлахів, що зростали під мудрою опікою невтомних сільських трударів. З відзнакою закінчила Ів-Франківський педагогічний інститут (нині Прикарпатський університет ім. В. Стефаника). Зараз працює вчителькою рідної мови і літератури Голинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Калуського району Ів-Франківської області Оксана Тебешевська – голова районного методичного об’єднання учителів-словесників, учитель-методист, відмінник освіти України, керівник осередку „Молода просвіта” села Голинь.
Авторка поетичної збірки „На березі долі”, яка побачила світ у 1997 році, низки публікацій літературознавчого та краєзнавчого характеру у різноманітних виданнях. У 1999 році побачила світ прозова книга О. Тебешевської „Про що мовчала Михайликова скрипка” . Лауреат премії імені Костянтини Галицької (2000 р.) та Мирона Утриска (2000 р.)

Бібліографія:

ЧОПОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ – історик, краєзнавець, педагог, кандидат історичних наук.

Народився 6 жовтня 1953 року у с. Липовиця Рожнятівського району у сім’ї лісоруба Юрія Петровича. Змалку цікавився історією рідного краю, записував легенди, перекази старожилів. Після закінчення Липовецької середньої школи служив в армії. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім.. В.Стефаника. Вірний ще дитячому захопленню історією минулого краю, вже в студентські роки Василь Чоповський почав свою науково-дослідницьку роботу. Працював науковим працівником відділу історії обласного краєзнавчого музею.
Працюючи учителем Перегінської СШ № 2, керував історико-краєзнавчим гуртком „Краю мій рідний”. Друкувався в у періодичних наукових і літературно-мистецьких виданнях, обласній та місцевй пресі.
У 1983 році закінчив аспірантуру при кафедрі історії України Львівського державного університету ім. І. Франка, де захистив кандидатську дисертацію.
Василь Чоповський автор багатьох книг і брошур, більше 100 науково-популярних статей. Книги Василя Чоповського відомі за межами України – США, Канаді, Австралії, Німеччині, Польщі та інших країнах. Василь Чоповський – кандидат історичних наук, доцент, працює на кафедрі історії України Львівського лісотехнічного університету.

Бібліографія:

ЧОПОВСЬКИЙ МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ - науковець, краєзнавець, педагог, історик.

Народився Микола Чоповський 11 грудня 1948 року в с. Липовиця Рожнятівського району. В 1963 році закінчив Липовецьку восьмирічку і продовжив навчання у Спаській середній школі. В 1967 році вступив на історичний факультет Івано-Франківського педінституту, який закінчив у 1972 році.
Працював на педагогічній, комсомольській та партійній роботі. Від 1978 до 1981 року – аспірант Львівського держуніверситету ім. І. Франка, де захистив кандидатську дисертацію.
З 1981 року працює у Львівському державному університеті. Доцент кафедри українознавства. Автор багатьох науково-популярних статей, книг та брошур історичного характеру.

Бібліографія:
1. Чоповський М.Ю. Голгофа Західної України. Злочинна діяльність окупаційних режимів проти населення західноукраїнських земель та його боротьба за волю і незалежність (1920-1953) [Текст] / М.Ю.Чоповський .- Львів: [б.в.], 1996. –