27 листопада 2015 року працівники Рожнятівської центральної районної бібліотеки провели годину-реквієм пам’яті жертв Голодомору «Ціна життя у крихітній зернині». Вшанувати пам’ять невинно убієнних і замордованих страшним голодом до бібліотечної світлиці завітали новообраний голова районної ради Василь Рибчак і його заступник Олег Понайда, заступник голови Рожнятівської РДА Богдан Яковина, керівник апарату Рожнятівської РДА Ірина Сагайдак, керівники і працівники відділів РДА, духовенство, письменники нашого краю Любомир Михайлів, Ольга Парадовська, Леся Шмигельська, Наталія Данилюк, громадські діячі, педагоги, бібліотекарі та активні користувачі бібліотеки.

      За доброю традицією вечір пам’яті молитвою розпочав отець-декан Василь Пастух. Священик зазначив, що історія українського народу обертається ніби по колу, але ми мусимо знати всі свої криваві сторінки боротьби і робити все можливе, щоб такі жахіття більше ніколи не повторилися, адже смерть однієї замордованої людини – це велика трагедія, не говорячи вже про те, коли цифри сягнули мільйонів людських життів.

      З болем у серці українці згадують невинних жертв голодної смерті, адже відгомони голоду є у кожному з нас, у кожному нащадкові тих, хто вижив.  Біля книжкової виставки пам’яті безіменних мільйонів мучеників «Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, що мали зватись гордо – українці», яка відтворила широку панораму нищення нашого народу в часи штучного голоду 1932-33-го років, запалили свічу скорботи. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять жертв Голодомору.

      Смерть стукала в кожну хату, скреготала ненаситними зубами, вона просочувалась крізь стіни, вилізала з-під підлоги. Від неї було не можливо сховатись. Людей прирекли на смерть, закривши у клітці під відкритим небом, яке й саме відверталось, не зносячи благальних поглядів. Нація пухла і згасала на власній землі, яка колись так щедро дарувала її врожаєм, на якій люд колись так весело працював, співав пісень, трудився, народжував дітей. А тепер це все здавалось міфом, а самі люди перетворились у примар, у живих мерців. Тоді на землі панувало пекло, яке карало ні за що…
      З щемом на душі і сльозами на очах присутні дивилися відео сюжет про страшні роки голоду 1932-33-го, про жахливе пекло, про велику, страшну і голодну правду.
     Ведучі Галина Курташ та Ніна Шищак  ознайомили присутніх з творами, в яких письменники зображують страшні реалії Голодомору. Бібліотекар Віра Олійник зачитала уривок з роману Світлани Талан «Розколоте небо».

      Сумним дзвоном по Україні прокотилася страшнюча чума Голодомору. Ніколи ще світ не бачив такого штучно створеного лиха. Ніколи про горе настільки великого масштабу так голосно не мовчали в той час, коли майже 10 мільйонів людей просто щезли з лиця землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили… Саме такі думки донесли у своїх виступах голова районної ради Василь Рибчак, заступник голови районної ради Олег Понайда, заступник голови Рожнятівської РДА Богдан Яковина та письменник, краєзнавець, член Національної спілки письменників України Любомир Михайлів.

      Нікого не залишила байдужим авторська поезія семикласниці Діани Данилюк.

     Лихо… Розпач… Горе… Біль… Смерть… Це те, що залишив по собі Голодомор. Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам’ятати. Невинні жертви Голодомору варті частинки серця справжнього українця, варті пошани кожного, хто може назвати себе Людиною!