«Іван Нечуй-Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України» – так написав Іван Франко про видатного українського письменника, який увійшов в літературу, як автор неповторних та оригінальних перлин словесності, а ще відверто засуджував зросійщення України. «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Причепа», «Хмари», «Над Чорним морем», «Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський» – це тільки невеличка частина спадщини, що лишив по собі письменник.
     Однією з найбільших заслуг велета духу Івана Семеновича Нечуя-Левицького вважають те, що він у співавторстві вперше переклав українською мовою найголовнішу книгу християнського світу – «Біблію» («Святе письмо Старого і Нового Завіту»). Слід зауважити, що повний переклад «Біблії» українською мовою було розпочато Пантелеймоном Кулішем у 60-х роках XIX ст. Згодом до нього приєднався Іван Нечуй-Левицький. 1869 р. вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання з богослов’я. У 1881 р. Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові «Новий Заповіт» у їхньому перекладі.
     До 185-річчя з дня народження Івана Нечуя-Левицького працівники Рожнятівської публічної бібліотеки організували книжкову виставку «Данина пам’яті великому майстру слова».