29 серпня Україна відзначає День пам’яті захисників України. В цей день вся Україна об’єднується в шані і вдячності нашим співвітчизникам, які, відстоюючи свободу і незалежність країни, віддали свої життя в ім’я майбутніх поколінь, зберігши тим самим мирне життя на більшій території України.
      Український народ завжди з шаною ставився до своїх героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. Вшануймо і згадаймо в молитвах полеглих за мирне небо над нашими головами наших земляків: Миколу Михайлишина з Липовиці та Олега Лисевича з Сваричева; пам’ятаймо Героя Майдану Михайла Костишина з Нижнього Струтина, який став у стрій Небесної Сотні; Любомира Мердуха з Вербівки, Юрія Возняка з Сваричева; схилімо голови в пошані  до всіх незламних і відважних воїнів АТО, які стали на захист України, мужньо проявили себе на фронті, з честю боролися за нашу свободу і єдність.

        Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях – символ Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
     Приєднуючись до Всеукраїнської акції «Сонях пам’яті» на вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в читальному залі Рожнятівської центральної районної бібліотеки організовано книжкову виставку «Герої не вмирають».

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ!…
Повертайся живим, я благаю, не йди в  небеса.
Пронеси через померки віри запалену свічку.
Серед куль навісних і ворожої мли ти не сам –  
Сотні доль у тобі, що вимолюють Матір правічну.

Не скорися орді, мій звитяжцю, не зволь відійти,
Бо мільйонами уст молитовно устелена стежка
По якій ти ідеш. …Догорають останні мости
І руїна пече огнедишно близька і далека.

Не зімлій між смертей, хоч як тяжко, а мусиш іти.
Твоя віра свята, наче світ цей – одна і нетлінна.
Повертайся живим, заклинаю! За муку – прости…
Одержимий життям той, хто вирізьбив кров’ю – «Вкраїна».

Леся Шмигельська