Холодно… голод… мука… Ворони ситі,
Мариться щедрий колос, жнива, снопи.
Мама виймає хлібець із печі житній,
Тато нас вчить святого: «Не цуп, не вбий…».

Бабця стидить на призьбі, квасолю лущить, 
Дідо старого воза латає… Сон…
Хочу кричати вголос і якнайдужче, 
Біль без кордонів, оргії… Де кордон?

В’яло сповзає вечір зі стріх, одвірків,
Плачуть безхлібні, спраглі, голосить дзвін…
Діти… голодні діти… було їх кілька…
Батько уже не чує, вмирає він.

Гнеться стара халупа все нижче й нижче,
Крушаться вікна, стіни, зогнилий під.
Сниться, що мати рідна вечерять кличе…
Місяць по ріках болю іде убрід…

Холодно… голод… мука… забуті села,
Страшно лягати спати, бо сниться хліб.
Молиться сивий старець, а лихо – меле
Чорну святу землицю на свіжий гріб…

Леся Шмигельська

     Голодомор… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
     На відзначення сумних і трагічних подій Голодоморів 1932-33 рр. 22 листопада 2019 року у читальному залі Рожнятівської центральної районної бібліотеки відбувся круглий стіл «Голгофа голодної смерті».

      Завідувачка сектору краєзнавства Ніна Шищак, звертаючись до присутніх, зазначила, що в історії українського народу є трагічні сторінки, які примушують стискатися людські серця. І одна із найстрашніших – Голодомор. Бібліотекар акцентувала увагу учасників круглого столу на книжкову виставку «Голодомор нас не зламав», яка організована в читальному залі книгозбірні.
       Про причини і наслідки цієї трагедії йшлося у відеофільмі «Про Голодомор на Україні 1932-1933 років», який було продемонстровано на заході.
      Своїми роздумами про трагічну історію українських Голодоморів ділилися заступник голови районної ради Олег Понайда, заступник голови Рожнятівської РДА Богдан Яковина, начальник відділу культури Володимир Борович. 

      Заставив усіх здригнутися моторошний анімаційний фільм «Голодний дух», присвячений 86-й річниці Голодомору в Україні. У центрі сюжету – жінка, яка пережила Голодомор. Вона розповідає, як у 1932-33 роках її, маленьку дівчинку, переслідував Голодний дух.
      Прозвучали в цей день і поетичні рядки, присвячені цим сумним подіям. Методист Рожнятівського РНД Ірина Томків прочитала вірш поетеси, члена НСПУ Лесі Шмигельської «Пам’ятаємо…».

     Авторський вірш «Жива пам'ять» прочитала поетеса, голова Рожнятівського відділу Союзу українок Світлана Діденко.

Пам’ять, вічність, сльози,
Несправедливість, біль.
Жорна не перемелють
Горе людське на сіль
Ріка полинна, розпач,
Протистояння крик.
Навкруг неправда, розбрат
І біль в очах застиг.
Голодні діти, неміч,
Хліб теплий лиш у снах.
Душу заповнює горіч
І перед смертю страх.
В сусіці ані зернини,
Вишкребли все дотла.
Як пояснити дитині,
Що крихти хліба нема.
Сум навкруги витає,
Настала голодна смерть.
Людей села настигає
Мітли червоної смерч.
Божий закон обминули,
Їдять - страх сказати що!
Діти навіки заснули...
Знищений люд, за що?!
Пам’ять не обміліла,
З серця капає кров.
Простити катів несила,
Бо горе сіють знов.
Свічки вогонь палає,
Згадаймо їх всіх в цю мить.
І тиха молитва лунає
За мир, щоб не було лих.

     На завершення всі подивилися відео-заклик про те, що 23 листопада необхідно запалити свічку в пам’ять про мільйони жителів України, які загинули і не народилися в ті страшні роки Голодомору…