«Навчити дитину любити Україну і Бога, а решту Господь скерує Сам…» – порада  як виховати майбутнього Патріарха від Юрія Шевчука (батька Блаженнішого Святослава ) 

     29 грудня 2015 року у світлиці Рожнятівської центральної районної бібліотеки відбулось духовне свято «Каноніст Лев Глинка: мислив про високе, мудре, вічне…» з циклу «Відкриваємо нові імена».  Святкове дійство приурочене завершенню Року Митрополита Андрея Шептицького.

      В цей день, на свято до бібліотеки, завітали почесні гості зі Стрия батьки Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава  – Юрій та Віра Шевчуки, близькі родичі о. Лева Глинки, зокрема внучата племінниця о. Лева Глинки Лідія Іваницька. Також на духовну зустріч чисельно завітали священики Рожнятівського та Перегінського деканатів УГКЦ, представники районної влади та громадських організацій, просвітяни, краєзнавці, поети, письменники, активісти громадсько-політичного життя краю. 

      Молитвою «Отче наш» відкрив духовну зустріч хор церкви Різдва Пресвятої Богородиці  селища Перегінське під орудою о. Богдана Русинкевича. 

      Каноніст Лев Глинка - непересічна особистість до наслідування, взірець людяності, справедливості, патріотичного духу та особливої набожності, життя якого тісно пов’язане із Рожнятівщиною. Велика видавнича діяльність та сповідування віри становлять найголовніший внесок о. Глинки в канонічну науку.
     Народився Лев Глинка 1 серпня 1893 року в селі Осмолода тодішнього Долинського повіту на Станіславівщині у родині лісничого Юрія та Анни (Романчукевич) Глинків
       Християнське виховання додавало хлопчикові мудрості і вихованості. 
      На його подальший життєвий шлях мав значний вплив митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, який любив приїжджати у Підлюте у знамениті Кедрові палати. Очевидно доля і привела туди маленького хлопчика.
       Митрополит Андрей Шептицький фактично скерував Лева на здобуття освіти. Завдяки якому він навчався у Коломийській гімназії, а в 1915 р. іспит зрілості склав у Відні.
      Нелегкою була життєва дорога Лева Глинки. Довелось побувати і на війні. Після повернення, він, виконуючи мудрі настанови свого духовного батька, поринає в науку.
      Було у житті молодого чоловіка і велике кохання… Одруження… Та невдовзі при пологах помирає його дружина, залишивши батькові синочка Романа…
      Після смерті дружини Лев Глинка з головою поринає у Богословські науки. 
      У 1928 р. рукопокладений на ієрея вже як удівець, а відтак виїхав до Риму спеціалізуватися у канонічному праві у Папському Григоріанському університеті, де в 1930 р. осягнув ступінь доктора канонічного права.
      Повернувшись із Риму, працював ректором Малої семінарії у Львові. 
     З реорганізацією Богословської академії Митрополит Андрей Шептицький покликав його у 1931 р. викладати канонічне право.
      На основі своїх лекцій у Богословській академії у Львові о. Глинка написав три підручники з права: «Супружне право»,  «Церковне вічеве право», «Особове право».
       Невтомна праця о. Лева Глинки забирала багато часу та потребувала відновлення  сил, тому отець любив повертатися на свою малу батьківщину, тут додавали йому сили вічнозелені смереки, чудові краєвиди рідної Осмолоди. 
      Під час першої окупації Галичини більшовиками з дозволу митрополита Андрея Шептицького виїхав до Кракова, де працював в Українському центральному комітеті. Цей комітет був у той час єдиною визнаною німецькою владою у Генеральній губернії суспільно-політичною організацією і діяти йому дозволяли під німецьким контролем. 
      У 1945 р. о. Глинку було заарештовано разом з іншими професорами Академії. 
      25 червня 1946 р. військовий трибунал Міністерства внутрішніх справ Львівської області засудив його на 10 років позбавлення волі.
      Відбувши кару, о.  Глинка повернувся до Брошнева-Осади. Однак був під пильним оком і утиском влади. Жив скромно, провадив побожне життя, відправляв Літургії вдома, давав приватні лекції з англійської мови.
     1 квітня 1960 р. о. Лев Глинка помер як ще один ісповідник Христової Церкви. Був похований як цивільна особа у с. Брошнів
     Близькі люди вірного сина Христової Церкви не могли змиритися з тим, що чесне і світле ім’я о. Лева Глинки було забруднене совітами і він став жертвою політичних репресій на Україні. Тому, за клопотанням родички Христини (Лідії) Романівни Іваницької, 15 березня 1994 р. прокуратура Львівської області надіслала довгоочікуваний документ про повну реабілітацію чесного імені священика Лева Глинки.
      З хвилюванням ділилися з присутніми своїми думками ініціатор зустрічі, журналіст, член Національної спілки журналістів України, заступник редактора  Рожнятівської районної газети «Новини Підгір’я» Зеновія Годованець. Вона сказала, що завжди вважала своїм християнським обов’язком провести дану історичну розвідку про земляка і зробити все для того, щоб не загубилося, не стерлося зі сторінок історії ім’я видатної людини каноніста о. Лева Глинки.

      Краще запізнати нашого великого земляка, відкрити для присутніх на святі цю духовну постать допомогла близька родичка о. Лева Глинки – Лідія Іваницька. У своєму виступі вона повідомила ряд цікавих фактів і з життя  о. Глинки, а також представила багато цінних світлин з домашнього архіву. З глибокою вдячністю про славного сина Бойківського краю ділився думками священик із Калуша о. Ігор Пришляк. Зокрема він сказав, що з постаттю о. Лева Глинки йому довелось познайомитися ще в студентські роки, коли, навчаючись у духовній семінарії, вивчав тему катакомбного періоду УГКЦ та писав дипломну роботу саме про о. Лева Глинку. І ще з тих часів, для нього о. Лев Глинка став взірцем священства та самовідданої жертвенної праці для католицької церкви.

     Розлоге родинне дерево о. Лева Глинки. До нього належить і батько Блаженішого Святослава  Юрій Шевчук.  З теплотою і щемом у серці слухали гості світлиці розповідь пана Юрія про свою родину, синів, а також спогади з далекого дитинства. На запитання із залу "Що потрібно для того, щоб виховати майбутнього Патріарха?", батько відповів: «Навчити дитину любити Україну і Бога, а решту Господь скерує Сам…».

      Цікаві факти про життя, репресованих у роки більшовизму, священиків, які служили на теренах Рожнятівщини повідомила у своєму виступі краєзнавець, поетеса Оксана Лесюк.

     До душі припав вірш про Митрополита Андрея Шептицького в авторському виконанні краєзнавця і просвітянина із села Цінева Володимира Кондура.

     На завершення свята з Божим Благословенням на наступний Рік Божого Милосердя та на передодні Новорічно-Різдвяних свят до гостей світлиці звернувся о. Володимир Майка.

     Величним завершальним дзвінкоголосим акордом звучали у світлиці колядки у виконанні церковного хору під керуванням о. Богдана Русинкевича.
 

       Учасники духовної зустрічі також отримали видання «Каноніст о. Лев Глинка», підготовлене Рожнятівською районною бібліотекою.

     Утаємниченість, душевний трепет, пізнання історії… Ці почуття переповнюють душу і серце тоді, коли торкаєшся її білих плям, коли серед багатьох відомостей з минулих часів знаходиш нові імена гідних українців, більше того – земляків. І мало сказати «нові імена». Хочеться голосно промовити – особистості, постаті. Таким був о. Лев Глинка.