Всі прощі різні, не подібні одна на одну, але всі вони ведуть до Бога, до Матінки Божої. Береш з собою свої переживання, намірення, немочі і з великою надією рушаєш на прощу. Перетрясаєш мов пір’ячко всі свої негаразди, проблеми стаєш перед образами і молишся…
15 червня 2013 року ранкові Берлоги зустріли нас переливами церковних дзвонів. Ці божественні звуки такі несподівані, хіба можна до них звикнути? На душі радість і піднесення, відчуття того, що ми, бібліотекарі, також є тут, що ми також долучились до організації Першої районної молодіжної прощі до Берлогівської ікони Матері Божої.
Проща – це, насамперед, ми – справжні, це відчуття родини, підтримки. Піднімаємось нагору – біля старенької церкви нас зустрічає місцевий парох о. Роман Наритник.
Радіємо ми, радіє, мабуть, старенька церква, якій виповнилось 350 років і вона має цікаву історію.
В «Шематизмі» Галицько – Львівської архієпархії за 1908 рік сказано: «Церква Різдва Христового. Перевезена з Василіанського монастиря з-під Рожнятова в 1786 році (тепер: урочище Підмонастир). За народними переказами, один мудрий мешканець села підійшов до пана і попросив передати церкву в Берлоги, бо їх стара церква згоріла. Пан відповів: «Якщо за одну ніч заберете, то церква буде ваша, а якщо ні, то церкви вам не бачити!» Жителі села разом із селянами навколишніх сіл (Довгої, Каменя, Сваричева) розібрали церкву і перевезли до села Берлоги на возах, запряжених волами. Святиня отримала назву церква Різдва пресвятої Богородиці, бо висвячували її якраз на це свято. Багато лихоліть, перемін припали на майже чотирьохвікову історію дерев’яної церкви.
Ікона Матері Божої з маленьким Ісусиком цієї церкви також має свою особливу історію.
За давніми переказами образ до церкви переносив житель села Петро Лаврів. Це сталося у той самий час, коли переносили і церкву. Ікону чоловікові дали в монастирі. Коли він підійшов до ріки, то поклав ікону біля себе і почав роздумувати, як йому перебрести воду, бо тоді мостів ще не було. На превелике здивування чоловіка ікона зникла. Занепокоєний, він був змушений знову повернутися до монастиря, де побачив ту саму ікону. Добрий чоловік знову її взяв, а монахи наказали йому, щоб він не зупинявся з іконою і не випускав її з рук. Тоді цей чоловік взяв її і, прийшовши в село «на горбок», поставив, бо дальше не зміг її нести. На цьому місці ікона немов би засяяла позолотою. Тут і поставили церкву, де вона стоїть і донині. (За книгою Миколи Поташника «Історія села Берлоги»).
Цікавим, насиченим, сповненим прекрасних високих почуттів видався для усіх цей чудовий сонячний літній день. Численні прочани, які з’їхались з різних куточків Рожнятівщини тай і з-за його меж взяли участь у святковій Божественній Літургії, яку відправили священики Рожнятівського та Перегінського деканатів на чалі з отцем-деканом Володимиром Тарасом та отцем-деканом Романом Балагурою.
Потім колона змійкою повилась до джерела та Ротонди Пресвятої Родини де відбувся Молебень. Діти у вишиванках, мов квіти, тішила серце їхня активність, ревність в служінні, послух. Здавалось, ми попали в рай… А джерельна водиця додавала всім сили і снаги.
Потім було встановлення та висвячення з нагоди Року Віри та 1025 річчя Хрещення Русі Пам’ятного Хреста.
А від так коротке чаювання з запашними пиріжками, які дбайливо приготували жителі громади цього чудового бойківського села, збадьорило молільників.
Привітно зустрів юних прочан новий Божий храм Пресвятої Богородиці (2008). Саме тут відбулись духовні розважання на тему «Життя без шкідливих звичок – дар Божий» із о. Романом П’ястою головою підкомісії «За тверезість життя» Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. А ось тут долучилися до організації науки і бібліотекарі, які забезпечили реколекцію новітніми технологіями. Завдяки мультимедійній презентації діти-прочани могли не тільки почути цікавий і захоплюючий виступ о. Романа, який здебільшого проходив у формі живого діалогу, але й побачити цікаві матеріали на екрані.
Згодом біля старої церкви відбулось відкриття музейної кімнати церковних речей. Заступник голови районної державної адміністрації Омелян Бойчук привітав усіх прочан, підкресливши надзвичайну важливість цього дня у духовному житті краю і щиро подякував усім, хто відклавши усі свої буденні справи, прибув на прощу до Берлогів.
Цікаво пройшла екскурсія в шкільний краєзнавчий музей, де зберігаються сільські реліквії, зібрані з великою любов’ю та трепетом учнями Берлогівської ЗОШ.
І ось відкриття Першого районного фестивалю духовної пісні «Ми діти Марії».
Селом злітає пісня, гучномовці збадьорюють духом – линуть в небеса пісні про Марію… Багато дитячих, шкільних та церковних колективів приносили Діві Марії свої пісенні дарунки.
По особливому піднесено звучали на фестивалі пісні у виконанні гостей пісенного свята вокального народного сімейного ансамблю о. Володимира Ниритника (м. Рогатин) та вокального ансамблю «Глорія» Івано-Франківської теологічної академії.
На завершення прощі сільський голова Ірина Ясінець щиро подякувала всім гостям рідного села, побажала здоров’я, родинного благополуччя, а о. Роман Наритник побажав Многая літ.
«Ці миті незабутні, неповторні,» – в задумі сказав Ярослав Тринчук начальник відділу туризму і культури РДА, – «Я дякую Марії, що я сьогодні тут».
Проща закінчилась. Ми вдивлялися в щирі, добрі дитячі очі і бачили там Віру. І кожен, і малий, і старий в цей день всією душею, всім серцем вітали Берлогівську Матінку Божу. Разом з великою надією ми промовляли "Матінко Божа, що є у Берлогах, хай Твій омофор береже нас від злого. Благослови рід людський на добро, щоби між нами незгод не було. Душі відкрий нам для злагоди й миру! І нас збережи! І спаси! І помилуй!".
А за лаштунками урочистого дійства: ведуча прощі, звукооператор, режисер, клубні та бібліотечні працівники працювали натхненно, дбали, щоб концертна програма тривала злагоджено, всі учасники отримали подяки, пам’ятні сувеніри, інформаційні буклети «Неоціненний скарб», вони також несли своє, хай мізерне, але «служіння».
|
