22 вересня 2022 року у світлиці Рожнятівської публічної бібліотеки відбулася літературна зустріч з письменником-ювіляром, заступником голови НСПУ, лауреатом багатьох літературних премій, автором солідного творчого доробку, заслуженим працівником культури України Ярославом Ткачівським.

     Раді були вітати на Рожнятівщині директора Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка, заслуженого працівника культури України Людмилу Бабій. 

         В цей осінній дощовий день нас зібрало разом мудре, вагоме, добірне, глибоке, прекрасне, вишукане, радісне і сумне, веселе і гостре, живе і потрібне, рідне українське слово Ярослава Ткачівського. Це людина, яка по-особливому мислить, по-особливому дивиться на цей світ. І найголовніше: у цієї людини чесна і благородна позиція та щира синівська любов до України.
       Молитвою і словом Божого благословення літературну зустріч розпочав отець Степан Твердохліб. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять всіх полеглих Героїв, всіх, хто віддав своє життя за нашу державу.
     Ведуча заходу Ніна Шищак зазначила, що Ярослав Ткачівський є прекрасним майстром слова, бо добре освоїв літературне ремесло і має вроджений хист до праці словом і пером, що автор має солідний творчий доробок, де є поезія, сатира, гумор, пісенні тексти, проза, есеїстика.
       Надворі вже холодний дощовитий вересень, а в нас таке відчуття, наче ми ще досі живемо в холодному засніженому лютому. Війна поламала багато планів і мрій, але не зламала українців. Ми в тилу воюємо ділом, словом, допомогою, підтримкою. Ярослав Ткачівський добре тримає стрій на літературному фронті, його болить доля рідної України і нашого народу, він – борець за справедливість і чесність. Справжній син своєї землі, щирий патріот, гордий українець! Війна торкнулася його поезії. Багато рядків він присвятив нашим захисникам, нашим Героям. Його патріотичні вірші проникають в душу, стукають у нашу свідомість, бо війна не має серця, вона торкається кожного і залишає незагоєні рубці, але автор завжди має місце для надії і оптимізму, має непохитну віру в нашу перемогу.
       Духовна поезія, яку читав автор, спонукає до роздумів про Бога, про духовні скарби, про сенс нашого буття, про сутність людини, про наші чесноти, про людяність та інше. 
        Господь створив наш світ з любов’ю. Любов виникає з любові. Любити – означає дарувати частину себе. Інтимна лірика Ткачівського розкриває широкий діапазон душевних переживань закоханих, веде у світ любові. Автор подарував присутнім частинку своєї душі і серця.
        Тішить те, що наша молодь цікавиться поезією. На зустріч з Ярославом Ткачівським завітали учні 11 класу Рожнятівського ліцею з класним керівником Світланою Павлівною Печінкою. 
      Директор Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка, заслужений працівник культури України Людмила Бабій у своєму виступі акцентувала на тому, що українське слово має звучати всюди, художнє слово має йти між люди, йти до свого читача, мають проходити такі літературні зустрічі, бо ніщо не замінить живе спілкування. Пані Людмила також зазначила, що Ярослав Ткачівський є добрим другом бібліотеки і завжди підтримує культуру.
        Привітав Ярослава Ткачівського з нещодавнім 65-літнім ювілеєм, побажав здоров'я, мирного неба і нових творчих злетів заступник голови Рожнятівської селищної ради Василь Мацевко.
        Багато щирих і добрих слів було сказано колегами по перу. Привітали ювіляра письменник, краєзнавець, журналіст, громадський діяч, голова літературного об’єднання «Горгани», голова Рожнятівського районного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, лауреат багатьох літературних премій, член Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України Любомир Михайлів; поетеса, бібліотекар, просвітянка, заступник голови літературного об’єднання «Горгани», лауреат багатьох літературних премій, член НСПУ Леся Шмигельська; поетеса, педагог, відповідальний секретар літературного об’єднання «Горгани», лауреат багатьох літературних премій, член Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом», член НСПУ Наталя Данилюк; поетеса, член НСПУ Ольга Парадовська; поетеса, голова Рожнятівського відділу Союзу українок Світлана Діденко; поетеса Ольга Мацьків; краєзнавець, поет, колекціонер, громадський діяч, член Національної спілки краєзнавців України Володимир Борович; поет і прозаїк, просвітянин, громадський діяч Володимир Кондур; поетеса Зіна Смик. Любомир Михайлів написав вірш-присвяту з нагоди ювілею Ярослава Ткачівського.
         Начальник відділу культури Рожнятівської селищної ради Галина Курташ привітала письменника-ювіляра і побажала, щоби його дерево життя і надалі розпускалося творчими пагонами, наливалося соковитими літературними плодами, які так смакують читачам.

     Саме в час війни наше рідне слово має звучати всюди, наша пісня має жити і за своє ми маємо стояти горою! Бо коли говорять гармати, Музи повинні говорити гучніше за них! Веселих українських пісень ми будемо співати в день нашої перемоги! А сьогодні для всіх присутніх прозвучала «Козацька в’язанка» патріотичних мелодій у  виконанні інструментального дуету Народного дому смт Рожнятів у складі Ігоря Тринчука і Олександра Левицького. 
         Юнацький вірш Ярослава Ткачівського «Волошки» давно став народною піснею.  Саме пісня «Волошки» прозвучала в дарунок для автора у виконанні художнього керівника Народного дому смт Рожнятів Ірини Томків під акомпанемент інструментального дуету у складі Ігоря Тринчука і Олександра Левицького.
        На завершення всі бажаючі мали можливість ближче поспілкуватися з автором і придбати його книги з автографом. Автор подарував свої книги для Рожнятівської публічної бібліотеки.

      Як говорить Ярослав Ткачівський: «Авторські книжки – це закарбоване на скрижалях вічності своєрідне преображення стану мого серця й душевних почуттів у Зореслово… Зігрійтеся його теплом!». В цей холодний осінній день ми справді грілися його теплом. Тепла атмосфера, душевна розмова, проникливі громадянсько-патріотичні вірші, духовна поезія з глибоким змістом, прекрасна інтимна лірика торкнулися серця і душі кожного. Були поодинокі сльози і сум, були щирі посмішки і позитивні емоції. 
        В усі часи слово було потужною зброєю і зараз ми доводимо ворогам і всьому світу, що сила українського народу – в його єдності, а слово і перо – ефективна зброя у боротьбі за мир і незалежність нашої держави.