Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з'явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити –
Мовляв, дороги іншої нема.
Як знов іти до старшого нам брата
Просить своє... Й на світ весь працювать,
Не дай себе до нитки обібрати,
Зумій же вічні пута розірвать...
Народе мій, великий український,
Як буде в тебе воленька свята,
То й буде коровай, і мед по вінця,
Не зразу, та на вічнії літа.
Будь пильним, мій довірливий народе!
Не раз вже потрапляв у пастку ти.
Підняти прапор – то ще не свобода.
Будь мудрим! Вір, що дійдем до мети

Тарас Шевченко

     В часі весняного пробудження природи, в березневу пору Рожнятівщина вшанувала народного Генія і Пророка Тараса Григоровича Шевченка. Двохсотдруга Шевченкова весна дихає пам’яттю про Великого Кобзаря.
      Зі сцени Рожнятівського Народного дому прозвучали невмирущі вірші і пісні на слова Тараса Шевченка у виконанні кращих читців, співаків та хорових колективів району та чудові мелодії у виконанні оркестру народних інструментів (кер. заслужений працівник культури України Ярослав Тринчук).
      Працівники районної бібліотеки у фойє Рожнятівського Народного дому організували книжкову виставку «Шевченкові мудрі слова, як вінок золотий України». 

      Про Шевченка ми знаємо здається все – від його босоногого дитинства до останніх днів у Петербурзькій майстерні. Тарасові шляхи…  Стежки його страдницького життя, його нелегкої багатогранної творчості. Та щоразу, перечитуючи «Кобзар», заново відкриваємо для себе Тарасове мудре слово, заглядаємо в найпотаємніші куточки його ліричної душі, осмислюємо філософські погляди на життя, проймаємося духом боротьби і патріотизму. Він жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення до волі. Сьогодні Шевченко знову прийшов до нас на розмову, бо його слово всесильне і таке актуальне.